Мученики волі українського народу

23 січня 1947 року в Жуківському лісі на Бережанщині загинули четверо незламних людей. У нерівному бою з московськими окупантами полягли Микола Арсенич (Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола) — засновник військової контррозвідки ОУН і єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець, а також зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича — Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія).

Через надвисокий рівень конспірації про долю Марії Римик тривалий час існувало дуже мало відомостей. Вона належала до найвужчого кола довірених осіб Проводу та підтримувала зв’язок із Головою Служби безпеки ОУН Миколою Арсеничем і крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком (Мікушка, Маріян).

У виданні «Чортківська округа. Історико-мемуарний збірник. Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики», виданому ветеранами підпілля в еміграції, Марію Римик офіційно вшановано серед колишніх учнів Чортківської гімназії як одну з тих, хто «загинув як воїн УПА в нерівних боях проти московського окупанта».

Микола Арсенич мав стійку репутацію одного з найкращих конспіраторів ОУН. Саме за його керівництва розпочалося формування та розбудова ефективної мережі територіальних органів СБ ОУН, а також відбулося опрацювання й удосконалення форм і методів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності.

Завдяки Арсеничу СБ ОУН стала ключовим інструментом виживання українського визвольного руху та під його проводом зберігала боєздатність навіть у період масштабних ворожих операцій. Мережа СБ ОУН вирізнялася чіткою структурою й діяла практично незалежно від інших підпільних ланок, здійснюючи контррозвідувальне забезпечення конспіративних ліній зв’язку.

У 1946 році рішенням Української головної визвольної ради (УГВР) Миколу Арсенича було нагороджено Золотим Хрестом Заслуги УПА.